Не всі знають, але світовий кінематограф почався не з винаходу братів Люм’єр, а саме в Одесі. Адже одеський інженер Йосип Тимченко, механік-самоучка Одеського університету, разом з інженером Фрейденбергом вигадав і сконструював перший у світі знімальний апарат. Саме на цьому апараті на одеському іподромі були зняті дві стрічки: «Вершник, який скаче» та "Списометальник". Через рік Одеській кіностудії виповниться 100 років. За цей час в Одесі зняли багато славетних кінострічок, які увійшли до золотого фонду світового кінематографу.

Українська Служба Iнформації зустрілась з в.о. голови правління ПАТ "Одеська кіностудія" і поспілкувалась про сучасний стан кінематографії, відродження кіноіндустрії в Україні, та зміни, які відбулись у сфері виробництва кіно після початку війни з Росією.

Чи дійсно Верховна Рада зробила подарунок й прийняла законопроект, який дає нове життя кіностудіям Україні?

Взагалі не вірю в подарунки від держави. Хоча Одеська кіностудія й належить частково державі (50% + 1 акція в державній власності), проте я дуже сильно сумніваюся у державі, як у ефективному управлінці. Тому найбільші подарунки Одеська кіностудія робить собі сама. На власний день народження 23 травня відкрили оновлений Музей кіно, перевидали книгу про історію кіностудії, випустили сувенірну продукцію й зібрали безпрецедентну для Одеси кількість людей — щоб потрапити до музею в день відкриття черга стояла 2,5 години! Переважно сподіваємось на власні сили. Якщо парламент нам щось запропонує, будемо тільки раді. Наразі нічого не чекаємо, крім підтримки української кінематографії. До речі, цьогоріч виповнилося 110 років національному кінематографу, який, як відомо, бере свій початок в Одесі.

Які кроки потрібно зробити, щоб "перезавантажити" галузь кінематографії, щоб у прокаті з’явились конкурентоспроможні українськи кінострічки?

Потрібно розуміти, що зараз в Україні кіно – це річ не прибуткова, це не бізнес. Тому потрібно розвивати міжнародні зв’язки, впроваджувати найкращі практики кіноіндустрії, запроваджувати бізнес-моделі. Серед іншого необхідно якнайшвидше розвивати инструменти cash rebate (кеш рібейт), які пропонують іноземному партнеру отримувати певні преференції та виплати за вкладені в українське кіновиробництво гроші, а також можливість враховувати ці затрати у своїй державі. Наразі із цим маємо низку проблем. З нетерпінням очікуємо від Державної агенції з питань кіно та Міністерства культури на оновлення підзаконних нормативно-правових актів.

Також треба відновлювати мережу кінотеатрів. Кіно немислиме без кінотеатрів. Українська мережа налічує десь приблизно 480-490 кінотеатрів на всю країну. Якщо говорити про великі міста, то питання з кінопрокатом ще більш-менш вирішене. Проте в сільській місцевості, маленьких містах кінотеатри, які були побудовані ще за радянської доби, вже давно перетворені на торгові центри або зруйновані. Тому якщо не буде нормальної національної мережи, то сподіватися на отримання достатньої суми в кінопрокаті просто неможливо.

Скільки приблизно коштів треба для того, щоб зробити якісний сучасний фільм?

Якщо говорити про світовий підхід до прокату, то більше половини бюджету фільму витрачається на рекламу, її розробку, просування стрічки. У нас мають з’явитися свої кіногерої, яких приємно мати на футболці, на чохлі для айфону чи на зошиті. У нас має вирости ця індустрія, де люди будуть приходити на впізнавані образи.

Якщо говорити про бюджет, в середньому повнометражний фільм, який не соромно буде дивитись, можна зняти за 25-30 млн. гривень. І, щонайменше, 5-10 млн. треба витратити на його просування. Тоді цей фільм будуть знати всі й будуть приходити в кінотеатри його подивитися.

Зараз є експерименти, коли молодь знімає фільми на смартфон, монтує їх, і навіть ці картини десь здобувають певні призи. Але в будь-якому випадку такий підхід до виробництва — це радше аматорство. А якщо говорити про масове кіно, то підхід повинен бути якісно іншим. Має бути професійний підхід, має працювати ціла група талановитих майстрів.

на фото: Андрій Осіпов

Тобто, кошти повинна надати або держава, або інвестор. Держава вже готова інвестувати в кіновиробництво?

Коли приходить інвестор, йому треба пояснити, для чого він це робить. Будь-який інвестор переслідує перед усім мету заробити. Наприклад, фільм «Червоний» в прокаті зібрав трохи більше 3 млн. гривень. А на його виробництво, постпродакшн і просування було витрачено понад 30 млн. гривень. І ці кошти ніколи не повернуться. Для того, щоб фільм «Червоний» був успішним в фінансовому сенсі, він має заробити щонайменше 50 млн. гривень. Але це нереально. Тому коли інвестор приходить, окрім любові до кіно та розповідей про підтримку національного кінематографа чесні кінокомпанії йому нічого запропонувати не можуть. Це буде просто витрачання грошей і благодійність.

В таких умовах для того, аби підтримати індустрію, витрачаються кошти держави. І зрозуміло, що ці кошти державі не повертаються. Це інвестиція в майбутнє, бо кіно – це розвиток держави, оскільки будь-яке цивілізоване суспільство має розвинене кіномистецтво. І держава має підтримувати кіно до тих пір, допоки воно не перетвориться на бізнес. Зараз немає проблем з фінансуванням голлівудських фільмів чи фільмів відомих європейських кіностудій. Інвестори стоять у черзі. Українське кіно не заробляло на фільмах з тих пір, коли закінчився Радянський союз. В ті часи кіноіндустрія була настільки прибутковою, що за певними показниками наближалася до торгівлі золотом та нафтою. Сподіваюся, що незабаром українське кіно теж зможе бути прибутковим та перетворитись на повноцінний бізнес.

На Одеській кіностудії достатньо ресурсу, аби робити якісне кіно? Я маю на увазі людський ресурс, обладнання, територію, павільйони, тощо.

Немає межі досконалості, покращувати можна до нескінченністі. Треба зрозуміти, що принципи виготовлення фільмів, яки існували в СРСР, зараз є неприйнятними. Наприклад, у 70-80 роках минулого століття на Одеській кіностудії працювали близько тисячі людей. Зрозуміло, що вони всі тут не знаходились. Це були режисери, сценаристи, композитори. Вони просто рахувались в Одеській кіностудії, а працювали в реальності набагато менше людей. Коли починали виготовлення кінокартини, то створювали окремий проект. В цієї картини був директор, якій вів бюджет, був редактор, і т.і. Тому виробництво фільму було, по суті, як окреме підприємство.

Зараз у всьому світі кіностудії об’єднуються в творчі команди, до яких входять різні спеціалісти, а сама кіностудія виступає рушієм процесу, залучає гроші, дає проекту власну торгову марку. Але насправді фільм виготовлює група професіоналів. В Одеській кіностудії зараз є павільйони, натурні зйомки, прекрасний склад реквізиту і костюмів, унікальний та один з найкращих складів кіношної зброї. Тобто є матеріальна база. Але саме головне те, що у кіностудії є ім’я, якому за півтора роки виповниться сто років. Це одна з найстаріших кіностудій у світі. Тому Одеська кіностудія має усе, щоб знімати кіно. З нами готові працювати найкращі сценаристи, режисери, оператори і актори. Єдина проблема – це фінансове забезпечення. Будь-яка кіностудія в Україні не має власних грошей в такому обсязі, щоб повністю профінансувати виробництво фільму. Тому кіностудія повинна пілотувати проект (знайти цікавий сюжет, оформити договірні відносини, підібрати команду, виготовити тізер та т.і.), і з цим проектом піти по гроші. Частину проекту кіностудія, звичайно, профінансує самостійно.

В Україні всі працюють збірними командами. Передусім шукають режисера, тому що це головна дійова особа будь-якого фільму. Не менш важливою складовою є гарний сценарій. Відомо, що є багато випадків, коли з чудового сценарію знімали посереднє кіно. Але не було жодного випадка, коли з поганого сценарію вийшло хороше кіно. Тому сценарій – це такий стрижень, навколо якого все будується.

Одеська кiностудiя

Зараз Одеська кіностудія оголосила конкурс для сценаристів. Розкажіть докладніше про цей конкурс.

Для того, щоб напрацювати базу сценаріїв Одеська кіностудія оголосила конкурс. Ми добираємо цікаві роботи. Є чимало хороших талановитих людей в Україні. Дякувати Богові, не бракує у нас творчих особистостей, які вміють писати гарні тексти. Частина з цих робіт буде використана у наших проектах у найближчий час. Решта буде покладена у так званий "сценарний портфель" — золотий запас кіностудії. Ми хочемо його істотно оновити.

Де шукати нові імена, обличчя українського кіно? Іноді здається, що ми досі живемо радянськими героями.

Взагалі професія актора доволі жорстока. Не усі найвідоміші актори є найкращими професіоналами, і навпаки, є велика кількість справжніх майстрів, які, нажаль, не відомі широкому колу глядачів. Інколи режисерам і продюсерам вдається відшукати нові таланти.

Слід пам’ятати, що без минулого не може бути майбутнього. Колись Ісаак Ньютон сказав, що бачив далі інших та зміг багато досягти, бо стояв на плечах гігантів. Тому наші славетні актори, у тому числі вся плеяда відомих акторів Одеської кіностудії, – це гіганти, на чиїх плечах стоять молоді митці. В Україні діє кілька вузів, які готують акторів. На превеликий жаль, величезну кількість акторів "з’їдає" телебачення. Але нові імена в Україні час від часу з’являються.  Якщо, наприклад, подивитись фільм "Червоний", то там знялися лише декілька акторів, яких впізнає глядач. Інші люди доволі молоді, нові.

Зараз Одеська кіностудія приймає участь у декількох нових проектах. Наприклад, в проекті "Таразі. Прощання з пустелею" (реж. Олександр Денисенко), постпродакшн якого закінчиться наприкінці цього року, а на початку наступного року почнеться широка кампанія. Проект присвячений Тарасу Шевченко, його етапу життя у засланні в Казахстані. В Інтернеті вже є промо-ролик, подивиться – фільм буде чудовий. Серед робіт, що тривають, можна згадати історичний фільм “Антон”, який компанія “Інсайт медіа” та Одеська кіностудія знімають під Одесою. На території Одеської кіностудії відбувається частина зйомок цього фільму. Ще буквально сьогодні ми завершили перемовини з компанією "Інсайт медіа" про продовження історії про Червоного і участь у проекті "Червоний 2". І у всіх цих проектах дуже багато нових обличь.

на фото: Андрій Осіпов

Раніше послугами Одеської кіностудії часто користувались росіяни. Зараз через війну відносини майже розірвані. Чи відчувається це на бюджеті кіностудії?

Почну з самого простого. Якщо говорити про таких людей, як Охлобистін чи Пореченков, то цих осіб Одеська кіностудія не бажає бачити. Це вже треба бути цілковитими негідниками, щоб таке виробляти. Із цими людьми Одеська кіностудія не буде працювати, і ми нічого не втратили від того, що їх тут немає. Але є величезна кількість акторів, яких би ми хотіли бачити, але через певні обмеження не можемо залучити їх в наші проекти, частина з відомих акторів просто бояться сюди приїжджати. Як приклад, наведу перемовини, які ми вели в травні цього року з сином легенди Одеської кіностудії Петра Тодоровського Валерієм Тодоровським. Молодший Тодоровський приїзжав у кіностудію, й йому, звичайно, було цікаво подивитись на те місце, до минули його дитячі роки. Він хоче тут знімати, й навіть привіз кіноісторію. Ми із задоволенням погодились. Але він поставив декілька питань. По-перше, чи зможе Одеська кіностудія й українська влада забезпечити безпеку знімальної групи. Звичайно, я заспокоїв й сказав, що в нас мирне місто, не бійтеся. А потім він спитав, чи потрібно погоджувати перелік акторів. Я відповів, що, звичайно, так. Якщо ви хочете знімати російських акторів в Україні, ви маєте нам надати повний перелік з можливими варіантами заміни тих чи інших особистостей, якщо вони, наприклад, є в перелику людей, яким заборонений в’їзд, або їх публічна діяльність є такою, що їх приїзд до України викличе значний негативний резонанс. Оскільки Тодоровський збирався знімати фільм з зірками, то звести всіх в один графік, попередньо погодити, а потім ще погодити на міждержавному рівні було надзвичайно складно. Зараз проект на паузі. Цей маленький приклад показує, що Україна, яка, в принципі, живе в спільному просторі європейського кіно, втратила певний набір акторів, який можна було б використовувати. З іншої сторони, це спричинило те, що з’явився певний продюсерський голод на акторів, і вони змушені були звернути свій погляд на український ринок. Це допомогло нашим, і це чудова річ.

Одеська кіностудія і український кінематограф зазнали певних майнових втрат. Агресія із боку РФ ускладнила процес кіновиробництва. Ми втратили замовлення та грошові кошти. Сукупність грошей, які надходили від російських телекомпаній, які винаймали тут павільони, натурні зйомки, реквізит, костюми, становила майже річний бюджет Одеської кіностудії. Це уповільнило розвиток матеріальної бази, бо за ці гроші можна було б розвиватись. Але зараз отримувати гроші з РФ для Одеської кіностудії звичайно є неприйнятним. Принаймні з тих підприємств, які знаходяться в санкційному списку.

Тут постає ще питання – політичне. Одеська кіностудія – це українське підприємство. Крім того, ми зараз робимо акцент на виробництві фільмів, які прославляють українську державу, українських героїв, їх значення в історії, зміцнюють національну гідність. А в Російській Федерації працює ціла державна машина, яка робить все, щоб показати українців меншовартісними, щоб поширити недостовірну інформацію, наче Україна – це Failed state, "недодержава". Тому співпрацювати з людьми, яким на державному рівні пропаганда промила мізки, дуже важко. Ми просто в різних світах. Величезна кількість українських кіномитців мандрують по всьому світу. І вони чітко відрізняють ситуацію, яка панує в Україні, Європі, США, де є можливість розвиватись і бути свободним, і ситуацію в Росії, де скоро буде залізна завіса. Ця країна поступово рухається в сторону Північної Кореї. Впевнений, що нашим творчим особистостям буде важко знайти спільну мову із багатьма російськими колегами.

на фото: Андрій Осіпов

Мабуть місце росіян тепер займуть західні партнери? Європейці цікавляться Одеською кіностудією?

Цікавляться. Навіть сьогодні у нас була делегація з Норвегії. Є контакти з Болгарією і Туреччиною. Маємо запрошення з Франції та Великобританії. Сподіваюсь, що їм буде цікаво працювати з нами. Але питання одне. Якщо артхаус, окей, готові працювати. Але якщо говорити про проекти, які мають бізнесову основу, тут все складно. Вони кажуть, ми вам принесемо гроші, зробимо продукт, а як ми його продамо? Ви готові на українському ринку зробити цей продукт прибутковим? Ми зможемо разом заробити тут? Відповісти на це складно. Тому все, що цікавить іноземців від українського кінематографа, це постпродакшн. В нас дешевше виконувати ці роботи (корегування кольору, монтаж, озвучення, графіка тощо). Наші фахівці мають високий технічний рівень, а вартість робіт є меншою.

Я переконаний, що в найближчий час ситуація буде стрімко розвиватись. Одеська кіностудія готова до нових проектів та задач. Будемо і надалі радувати шанувальників кіно новими кінострічками. Зараз наш трудовий колектив теж “стоїть на плечах гігантів”, на плечах легендарних людей, які створювали історію українського кіно. Наш обов’язок — берегти та примножувати це надбання.

Как сообщала USIonline.comОдесская киностудия сняла детский фильм.

Читайте нас в Telegram.

1 Комментарий
  1. Одеський говорит

    Немає жодного шансу на розвиток Українського кіно коли про нього не лише розмірковує а й КЕРУЄ людина яка й зеленого поняття не має рейдер з волині якого пропхнули на посаду єврейська община привата на чолі з Палицею....

Оставьте ответ

Ваш электронный адрес не будет опубликован.